+380939277727 office@eurocbam.com

CBAM: Переосмислення енергетичної стратегії Індії, В’єтнаму та Індонезії

Кві 9, 2026 | CBAM

A modern steel mill in Vietnam with solar panels on the roof, seen from an aerial perspective at dawn, with cargo ships in th

Вимоги CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) Європейського Союзу змушують провідні економіки Азії, такі як Індія, В’єтнам та Індонезія, переглядати свої енергетичні стратегії. Ці країни, що традиційно покладаються на експорт енергоємних товарів, як-от сталь і текстиль, на ринок ЄС, стикаються з необхідністю адаптації до нових правил вуглецевого регулювання. Впровадження CBAM, що розглядається як інструмент кліматичної дії, перетворює торговельну політику на ключовий важіль декарбонізації, створюючи як виклики, так і стимули для трансформації промислових секторів у цих країнах джерело.

Європейський Союз, прагнучи досягти своїх кліматичних цілей, запроваджує CBAM для вирівнювання умов конкуренції між європейськими виробниками, що сплачують за викиди вуглецю в рамках системи EU ETS, та імпортерами з країн, де такі механізми відсутні або менш суворі. Це створює прямий тиск на експортерів з Індії, В’єтнаму та Індонезії, змушуючи їх або сплачувати вуглецеве мито на кордоні ЄС, або впроваджувати власні внутрішні механізми ціноутворення на вуглець. Цей механізм, що перебуває на перехідному етапі з 2023 по 2025 рік, вже впливає на дискусії щодо внутрішнього ціноутворення на вуглець у всьому світі джерело.

Як CBAM впливає на експорт сталі та текстилю з Азії?

CBAM створює додаткові витрати для експортерів сталі та текстилю з Індії, В’єтнаму та Індонезії, які прагнуть постачати свою продукцію на ринок ЄС, що вимагає від них або сплати вуглецевого мита, або прискорення декарбонізації виробничих процесів. Аналіз, проведений Sandbag та Carbon Market Watch, оцінює потенційні витрати CBAM для В’єтнаму, Індонезії та інших країн на основі їхньої торговельної експозиції, виробничих перспектив та прогресу у впровадженні внутрішнього ціноутворення на вуглець (джерела [9], [10]). Для Індії, наприклад, без інтеграції з європейською системою вуглецевих кредитів, експортери можуть бути покарані двічі: один раз за внутрішні зобов’язання щодо вуглецю в Індії, і ще раз за CBAM на кордоні ЄС, що значно вплине на конкурентоспроможність, особливо для енергоємних проєктів джерело.

Це спонукає країни до розробки власних механізмів ціноутворення на вуглець. Зокрема, Туреччина, Індонезія та В’єтнам вже просунулися у впровадженні ініціатив з внутрішнього ціноутворення на вуглець протягом перехідного етапу CBAM, а Індія активно працює над розробкою власного вуглецевого ринку джерело. Угода про вільну торгівлю між Індією та ЄС також включає спеціальну рамкову угоду для вирішення проблем CBAM, що має на меті надати підтримку індійським експортерам, зокрема малим та середнім підприємствам джерело. Цей тиск з боку CBAM є каталізатором для промислової трансформації, особливо для Індонезії, що прагне прискорити перехід до низьковуглецевої економіки джерело.

Як країни переосмислюють свою енергетичну стратегію?

Індія, В’єтнам та Індонезія переглядають свої енергетичні стратегії, зосереджуючись на збільшенні частки відновлюваних джерел енергії та розвитку внутрішніх вуглецевих ринків, щоб зменшити вуглецевий слід експортної продукції та мінімізувати вплив CBAM. Ці країни активно інвестують у зелену енергетику. Наприклад, у 2026 році підрозділ відновлюваної енергетики Grasim Industries Індії планує придбати Sprng Energy у британської нафтової компанії Shell за 1,8 мільярда доларів джерело. Це свідчить про зміщення пріоритетів у бік більш екологічно чистих джерел енергії.

Незважаючи на ці зусилля, країни також стикаються з викликами енергетичної безпеки. Індонезія, наприклад, у 2026 році отримала першу партію російської сирої нафти в рамках угоди про постачання, укладеної у квітні, що становить близько 770 000 барелів джерело. Це демонструє складність переходу та необхідність балансувати між декарбонізацією та забезпеченням стабільних джерел енергії. Водночас, на COP30 у Баку, переговорники з Індії, Індонезії та В’єтнаму стверджували, що шоки енергетичної безпеки, такі як криза в Ормузькій протоці, повинні враховуватися як “особливі обставини” при оцінці термінів пом’якшення наслідків джерело. Це підкреслює їхню спробу знайти компроміс між кліматичними зобов’язаннями та національними інтересами. CBAM та глобальна декарбонізація: адаптація чи стагнація? – це питання, яке стоїть перед цими країнами.

Які дипломатичні та економічні аспекти впливають на цей перехід?

Дипломатичні відносини та економічні ініціативи відіграють ключову роль у формуванні енергетичних стратегій цих країн, оскільки вони прагнуть зміцнити партнерство та залучити інвестиції для декарбонізації. Індія активно розвиває двосторонні відносини з Індонезією, що було підтверджено візитом прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді до Індонезії у липні 2026 року, де було укладено довгоочікувану угоду про постачання ракетних систем BrahMos та Astra класу “повітря-повітря” (джерела [3], [4], [7]). Цей візит також підкреслив “нові шляхи співпраці” між двома країнами джерело, що може включати співпрацю у сфері зелених технологій та енергетики.

Паралельно з цим, фінансові установи, такі як Sumitomo Mitsui Financial Group Inc., розглядають свої стратегії щодо активів в Індії, включаючи Yes Bank, що свідчить про зростаючий інтерес до одного з найбільш швидкозростаючих банківських ринків світу джерело. Ці інвестиції можуть бути спрямовані на підтримку проєктів з декарбонізації та розвитку відновлюваної енергетики. В’єтнам також активно працює над розвитком свого алюмінієвого ринку та регіональної системи ціноутворення, що свідчить про його інтеграцію у глобальні економічні процеси джерело. Ці дипломатичні та економічні маневри є частиною ширшої стратегії, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності в умовах нових кліматичних вимог.

Чи можлива повна декарбонізація промисловості в цих країнах?

Повна декарбонізація промисловості в Індії, В’єтнамі та Індонезії є складним, але не неможливим завданням, що вимагає значних інвестицій, технологічних інновацій та політичної волі для переходу від викопного палива до відновлюваних джерел енергії. Промислові сектори цих країн, зокрема виробництво цементу, є значними джерелами викидів. Міжнародні перевезення цементу та клінкеру, які у 2025 році генерували доходи в розмірі близько 5 мільярдів доларів, свідчать про масштабність цього сектору джерело. Декарбонізація таких галузей вимагає не лише заміни джерел енергії, а й впровадження нових технологій виробництва.

Країни Південно-Східної Азії, включаючи Індонезію та В’єтнам, вже активно співпрацюють у рамках ініціатив, таких як Партнерство з енергетичного переходу Південно-Східної Азії (Southeast Asia Energy Transition Partnership), що має на меті прискорити перехід до низьковуглецевої економіки джерело. Однак, як зазначалося раніше, криза в Ормузькій протоці та інші виклики енергетичної безпеки змушують ці країни шукати баланс між декарбонізацією та забезпеченням стабільних поставок енергії джерело. Це свідчить про те, що шлях до повної декарбонізації буде поступовим і потребуватиме гнучкості у реалізації політики. CBAM: Декарбонізація та трансформація глобальних ланцюгів поставок – це реальність, до якої ці країни змушені адаптуватися.

Аналітичний висновок

Вимоги CBAM Європейського Союзу є потужним зовнішнім фактором, що прискорює трансформацію енергетичних та промислових стратегій Індії, В’єтнаму та Індонезії. Ці країни, що є значними експортерами енергоємних товарів на ринок ЄС, змушені адаптуватися до нових правил вуглецевого регулювання, що включає розробку внутрішніх механізмів ціноутворення на вуглець та інвестиції у відновлювані джерела енергії. Хоча цей перехід є складним і вимагає балансування між кліматичними амбіціями та енергетичною безпекою, він створює можливості для модернізації промисловості та зміцнення економічних зв’язків. Дипломатичні зусилля та залучення інвестицій відіграють ключову роль у підтримці цих трансформаційних процесів, які визначатимуть конкурентоспроможність цих економік у глобальному контексті декарбонізації.

Джерела